колінопреклоніння

КОЛІНОПРЕКЛОНІ́ННЯ, я, с.

1. уроч. Стояння на колінах (звичайно під час молитви як вираження поклоніння і мольби).

Починаючи з Діоклетіана, римські імператори стали носити багатий одяг східного зразка, оточуючи себе безліччю придворних, вимагати колінопреклонінь (з навч. літ.);

У перший тиждень після Великодня Царські врата у храмах лишаються відкритими на знак того, що своєю смертю Господь Ісус Христос відкрив людям дорогу до Царства Небесного. Колінопреклоніння і земні поклони на цей час скасовуються (з рел.-церк. літ.).

2. перен. Покірне схиляння перед ким-, чим-небудь.

Велике бажання головного героя твору вибитися в люди штовхає його на лестощі та колінопреклоніння на догоду сильним світу цього (з навч. літ.).