1. Словник української мови у 20 томах

колінчити

КОЛІ́НЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, діал.

Бити (у 2 знач.).

Вже він мене колінчив, колінчив після сього, а хата все-таки при дітях зосталася (Ганна Барвінок);

Він згадував з п'яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив (В. Підмогильний);

– Я вже його одного разу за це [знущання над птахами] колінчив, колінчив, а він, бач, знову (Л. Юхвід).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колінчити — колі́нчити дієслово недоконаного виду бити діал. Орфографічний словник української мови
  2. колінчити — див. бити Словник синонімів Вусика
  3. колінчити — -чу, -чиш, недок., перех., діал. Бити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колінчити — КОЛІ́НЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Бити. Вже він мене колінчив, колінчив після сього, а хата все таки при дітях зосталася (Барв., Опов.., 1902, 302); — Я вже його одного разу за це [знущання над птахами] колінчив, колінчив, а він, бач, знову (Юхвід, Оля, 1959, 35). Словник української мови в 11 томах
  5. колінчити — Колінчити, -чу, -чиш гл. Бить (колѣномъ?) Ну, вже він мене колінчив, колінчив після сюю. Г. Барв. 302. Звалив його, колінчив уже, колінчив, стілько йому схотілось. Мнж. 91. Словник української мови Грінченка