комендантша

КОМЕНДА́НТША, і, ж., розм.

1. Жін. до коменда́нт 4.

– Оце ваше, – показала комендантша на крайнє від дверей ліжко. – Можете відпочивати (О. Сизоненко);

Комендантша, біліючи платтям супроти заґратованого у вигляді променів вікна, стояла посеред кабінету (Є. Пашковський);

Майка згадує обшарпаний гуртожиток, сувору комендантшу (Люко Дашвар).

2. Дружина коменданта.

– То, певно, доля у вас така... – зітхнула комендантша. – Подвижницька, великострадна... (Василь Шевчук).