компартієць
КОМПАРТІ́ЄЦЬ, і́йця, ч., політ.
Член компартії.
Революція котиться по землі хвилями. Друга хвиля змиває першу. Так змили разом з барикадами опритомнілі компартійці і романтиків відродження (Г. Тарасюк);
До вашої газети я пройнявся більшою прихильністю, коли почув про тиск на газету з боку компартійців (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me