комплексувати
КОМПЛЕКСУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., розм.
Почувати себе невпевнено, страждати на комплекси (у 5 знач.).
Він дурний, що комплексує через свою зовнішність (О. Авраменко, В. Авраменко);
Не певний, що вістрюжани від того в захваті. Вони явно комплексують від власної провінційності (Н. Околітенко);
Не комплексуй з цього приводу. Ми з тобою однієї крові (І. Роздобудько);
Як навчитися не комплексувати. Ідеальних людей не існує. І це головна думка, яку треба запам'ятати людям з комплексами (із журн.);
Жінка, яка прагне шлюбу, неодмінно хоче заволодіти й душею. А інакше вона комплексує (з газ.).
КОМПЛЕКСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., розм.
Створювати комплекси з окремих компонентів або елементів.
Дистанційні дані багатоспектральної космічної зйомки комплексували з одержаною наземною інформацією (з наук. літ.);
У проміжках між засіданнями депутатського корпусу виникає необхідність обміну даними з іншими системами ради. Тому концентратор має можливість комплексувати локальну мережу з концентраторами інших мереж (з наук.-попул. літ.);
Для кожної галузі характерним є своєрідний розподіл виробничих потужностей на певній території, який залежить від розташування ринків збуту, джерел сировини й можливостей розміщення виробництв, що комплексують у відповідних географічних точках (з наук.-попул. літ.);
Комплексувати виробництво – це встановлення ефективних виробничих зв'язків між окремими підприємствами різних галузей (з навч. літ.);
За пріоритетними програмами розвитку в районі вирішили комплексувати всі розрізнені фірми з виробництва й продажу питної води в цілісну структуру (з газ.).
Значення в інших словниках
- комплексувати — комплексува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- комплексувати — -ую, -уєш, недок., неперех. Переживати почуття невпевненості, незручності, безпорадності й поводитися неврівноважено, нервозно. Великий тлумачний словник сучасної мови