1. Словник української мови у 20 томах

комунерос

КОМУНЕ́РОС, невідм.

1. с. Повстання середньовічних самоврядних міст Кастилії в XVI ст. проти королівського абсолютизму на захист міських вольностей.

У битві під Вільяларе (23 квітня 1521 р.) комунерос, яке очолював Хуан Паділья, було розгромлено, сам він та інші вожді хунти взяті в полон і страчені (з наук.-попул. літ.).

2. мн. Учасники антиіспанського повстання в Новій Гранаді (сучасна Колумбія) у XVIII ст.

Комунерос боролися за свою національну свободу, за утвердження можливості самим вирішувати, як будувати державний устрій (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комунерос — -а, ч. 1》 Повстання середньовічних самоврядних міст Кастилії в 16 ст. проти королівського абсолютизму. 2》 Учасники антиіспанського повстання у Новій Гранаді (сучасна Колумбія) у 18 ст. 3》 Ліва течія в Іспанській революції 1820-23 рр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. комунерос — комуне́рос (ісп. comuneros, від comuna – община) 1. Повстання середньовічних самоврядних міст Кастілії в 16 ст. проти королівського абсолютизму на захист міських вольностей. 2. Учасники антиіспанського повстання у Новій Гранаді (сучасна Колумбія) у 18 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. комунерос — 1520-21 учасники бунту міських громад (т.зв. бунт комунідадес) у Кастилії. Універсальний словник-енциклопедія