конгеро
КОНГЕ́РО, невідм., ч.
Музикант, який грає на конгах.
Молодий конгеро вибивав якісь чудернацькі ритми на конгах (із журн.);
Конгеро знав ціну власному інструменту, дбайливо доглядав його (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me