конгеро

КОНГЕ́РО, невідм., ч.

Музикант, який грає на конгах.

Молодий конгеро вибивав якісь чудернацькі ритми на конгах (із журн.);

Конгеро знав ціну власному інструменту, дбайливо доглядав його (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me