конгруентний

КОНГРУЕ́НТНИЙ, а, е.

1. мат. Який при накладанні на інший об'єкт повністю збігається з ним відповідними кутами, відрізками і т. ін.

Поділом ребер на три рівні частини куб розбивають на 27 конгруентних кубиків, після чого центральний кубик та шість прилеглих до нього кубиків вилучають (з наук. літ.);

Дві фігури конгруентні, якщо вони мають однакову форму та розмір (з навч. літ.).

2. мат. Який пов'язаний з іншим алгебраїчним об'єктом стабільним відношенням еквівалентності на алгебраїчній основі.

Конгруентна матриця;

Лінійний конгруентний метод.

3. псих. Такий, у якого думки, слова й вчинки не суперечать одні одним.

Із конгруентною людиною дуже приємно спілкуватися, коли вона конгруентна у своєму вияві доброзичливості, але також можна відчути глибокий страх, коли вона конгруентна у вияві гніву (з наук. літ.).

4. Зіставний, порівнюваний.

Конгруентними є елементи сьогодення (із журн.);

Конгруентні синоніми.