1. Словник української мови у 20 томах

консолідований

КОНСОЛІДО́ВАНИЙ, а, е, книжн.

1. Дієпр. пас. до консолідува́ти.

Для енеолітичного населення України базовою одиницею суспільства була велика патріархальна сім'я. З таких сімей складалися первісні громади, консолідовані у племена (з наук. літ.).

2. у знач. прикм. Який консолідувався; згуртований, міцно об'єднаний.

Року 2004-го в Україні сталося диво: суспільство, яке упродовж цілого десятиліття здавалося млявим, пасивним і роз'єднаним, раптом спромоглося на консолідований, ненасильницький і красивий виступ (Ю. Андрухович);

Українські громади в Канаді й США видаються досить організованими й консолідованими (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. консолідований — консолідо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. консолідований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до консолідувати. || консолідовано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Згуртований, міцно об'єднаний. Консолідована група. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. консолідований — Консолідо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. консолідований — КОНСОЛІДО́ВАНИЙ, а, е, книжн. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до консолідува́ти. 2. у знач. прикм. Згуртований, міцно об’єднаний. Консолідована група. Словник української мови в 11 томах