конспіруватися

КОНСПІРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

Дотримуватися конспірації.

– Що з вами? Що ви конспіруєтесь? – запитав Михайло Юлія, коли ми опинились самі без жандармів у просторім бараку (Олесь Досвітній);

Французька контррозвідка була спантеличена демонстративною поведінкою шпигунки Мати Харі. Вона ніколи не конспірувалася, нічого не боялася й нічого не приховувала (із журн.);

// перен. Намагатися зберегти щось у таємниці, приховати що-небудь.

На відміну від тутешньої публіки, був [Сашко] без маски. Вочевидь, не мав потреби конспіруватися (Ю. Андрухович);

* Образно. Іван [Світличний] нічого не робив тайкома. Його духовний бунт був повністю відкритий суспільству і державі. Хіба що не санкціонований офіційно. Може, тому й арештували його найпершим, що кентаври не вміють конспіруватися та заплутувати сліди (І. Жиленко).