консульство

КО́НСУЛЬСТВО, а, с.

1. Представництво однієї держави в якому-небудь пункті іншої держави, очолюване консулом.

Вийшовши з приміщення чехословацького уряду, де його [Бродія] призначено було прем'єром, він сів у кур'єрський поїзд і помчав до Братислави, в угорське консульство (С. Скляренко);

Тоді, як посольство в першу чергу вирішує політичні питання, консульство здійснює контакти з місцевою владою, займається обслуговуванням громадян, вирішенням їхніх проблем у межах законодавства й оформленням документів (з наук.-попул. літ.);

// Приміщення, де перебуває таке представництво.

Сашко роздумав секунду й полетів на схід. Ще рано, він ще встигне повернутися до консульства (М. Йогансен);

Ось уже авто проминуло на Великій Підвальній німецьке консульство і наблизилося до вулиці Леонтовича (Т. Осьмачка).

2. іст. У Стародавньому Римі – час управління консулів у добу республіки.

Сенат надав Помпеєві надзвичайні повноваження для встановлення спокою в столиці. Він вперше зосередив у своїх руках, всупереч звичаям, різні магістратури (консульство, намісництво в Іспанії, повноваження з постачання Риму харчами) (з наук.-попул. літ.);

На пропозицію народного трибуна Публія Ватинія Цезар після консульства взяв під своє управління Галлію та Іллірію, завдяки чому набув воєнної сили, слави й багатства (з навч. літ.).

3. іст. Період в історії Франції від перевороту Наполеона 9 листопада 1799 р. (18 брюмера) до проголошення імперії в 1804 р.

Відомий історик Роберт Б. Холтман назвав французьке консульство одним із найважливіших періодів всієї французької історії (з наук.-попул. літ.);

Поліцейські переслідування політичних противників вирізнялися у Франції в часи консульства (а згодом і за часів імперії) крайньою грубістю (з навч. літ.).