контачити

КОНТА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., з ким – чим, розм.

Те саме, що контактува́ти.

– Дмитре Івановичу, підпишіть характеристику Бабенку, – сказала Неля. – Нехай іде од нас. Ми з ним не зможемо далі контачити... (Ю. Мушкетик);

Заїхав [Стас] за Олегом, приятелем ще зі студентських часів, – контачили рідко, але вже як контачили, то так потужно, що й перед смертю буде що згадати (Люко Дашвар).