континуумний

КОНТИ́НУУМНИЙ, а, е, книжн.

Стос. до континууму (у 1 знач.); безперервний.

Континуумний, безперервний світогляд є для людської психіки вихідною, архаїчною формою ставлення до світу (з наук. літ.);

Учені спостерігали континуумне інфрачервоне випромінювання, що походить від пилу, який накопичується в оболонках бульбашок (з наук.-попул. літ.);

Континуумний підхід у геоморфології об'єктом дослідження має єдину земну поверхню та її динаміку в зв'язку зі змінами її положення у просторі (з навч. літ.).