координуватися

КООРДИНУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. і док.

1. Зазнавати координації (у 1 знач.); узгоджуватися.

Дитя вело себе якось дивно, рухи не координувалися з поглядом, втопленим в одну точку (О. Бердник);

Складна робота мовного апарату відбувається, в основному, рефлекторно, координуючись спеціальними центрами вищої нервової системи, мовним та слуховим (з навч. літ.).

2. тільки недок. Пас. до координува́ти.

Дії [окремих загонів] координувалися через спеціальні штаби партизанського руху (П. Воронько);

Співпраця між учасниками експерименту координувалася головним психологом району (з наук. літ.);

Організація – це група людей, діяльність яких усвідомлено координується для досягнення загальної мети (з наук.-попул. літ.).