1. Словник української мови у 20 томах

копаниця

КОПАНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Вид заступа або мотики.

Земля замерзла – довбати копаницями руду було так важко, що довелося запрошувати односельчан на поміч (В. Малик).

2. перев. мн. Полози саней.

Неблискуча намерзла колія за ніч наволохатилась намороззю, і її чітко прорізали сліди копаниць (М. Стельмах);

З-під копаниць залубних саней черкав сріблястий сніжок, слід блищав, як вогонь, утікаючи у білу завію (Б. Харчук).

3. діал. Викривлене дерево, викопане з коренем, для виготовлення полозів.

– Господар сам післав мене украсти з лісу копаниці, а як зловив лісничий і подав на штроф [штраф], прийшлось платити – він тоді давай мене періщити! (І. Франко).

4. діал. Санчата.

Марина пустила мотузок i стала на узбiччi, як постороння [стороння], якiй немає дiла нi до мене, нi до копаниць з дровами (Р. Андріяшик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копаниця — Копани́ця: — викопане з коренем скривлене дерево, вживане на полози до саней, закривлений дрюк [14;I] Словник з творів Івана Франка
  2. копаниця — копани́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. копаниця — -і, ж. 1》 Вид заступа або мотики. 2》 перев. мн., діал. Полози саней. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. копаниця — Рискаль, заступ Словник застарілих та маловживаних слів
  5. копаниця — ЛОПА́ТА (знаряддя для копання землі), ГРАБА́РКА (велика лопата), ЗА́СТУП, КОПА́ЧКА, КОПА́Ч, КОПАНИ́ЦЯ, РИСКА́ЛЬ діал., ШТИК заст. Панас сопів, викидаючи з ями землю, він грався лопатою, як інший вилкою (Ю. Яновський); І взявся (батько) за роботу.. Словник синонімів української мови
  6. копаниця — Копани́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. копаниця — КОПАНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Вид заступа або мотики. Сотні колгоспників з копаницями, сокирами виходили щодня на болота. Копали осушувальні канави (Хлібороб Укр., 1, 1969, 10); «Копаниця» (мотика), набуваючи поступово функції сапачки.. Словник української мови в 11 томах
  8. копаниця — Копани́ця, -ці ж. 1) Заступъ. 2) Родъ мотыги для копанія глины. Шух. І. 260. 8) Искривленное дерево, идущее на полозъ, выкопанное съ корнемъ изъ земли. Kolb. I. 68. Словник української мови Грінченка