1. Словник української мови у 20 томах

копкий

КОПКИ́Й, а́, е́.

1. Який легко копати; пухкий (про землю).

Піщаний ґрунт копкий, а глинистий – твердий і щільний (із журн.).

2. розм. У якому грузнуть ноги; пухкий (про сніг).

Стежки зовсім заметені. Сніг глибокий, копкий. Ноги грузнуть і ховзаються. Втомився старий, поки вийшов на гору (У. Самчук);

Шпортаючись драними чоботятами в копкому снігу, побігла [Христя] геть (В. Речмедін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копкий — копки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. копкий — -а, -е. 1》 Якого легко копати; пухкий (про землю). 2》 розм. У якому грузнуть ноги; пухкий (про сніг). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. копкий — ПУХКИ́Й (про порох, сніг, ґрунт і т. ін. — нещільний і легкий), РОЗСИ́ПЧАСТИЙ, СИПКИ́Й, ПУХНА́СТИЙ рідше, ПУХНА́ТИЙ рідше, КОПКИ́Й розм., РУ́ХЛИЙ розм. Пухкий сніг засипав землю, будинки, обвів лінії тинів (М. Словник синонімів української мови
  4. копкий — КОПКИ́Й, а́, е́. 1. Який легко копати; пухкий (про землю). 2. розм. У якому грузнуть ноги; пухкий (про сніг). Шпортаючись драними чоботятами в копкому снігу, побігла [Христя] геть (Речм., Весн. грози, 1961, 74). Словник української мови в 11 томах