1. Словник української мови у 20 томах

копула

КО́ПУЛА², и, ж., зах.

Кругла верхівка споруди (вежі, церкви і т. ін.); маківка, купол.

Задзвонили маленькі церковні дзвінки, відтак обізвалась тонка сигнатурна у церковній копулі (І. Франко);

Золотилася [далеч] вже п'ятьма копулами святого Івана в Перемишлі (К. Гриневичева);

Маліє Соколина вежа, що підвелась копулою-юртою над будовами палаців (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копула — Копу́ла: — баня церкви [51] — купол [53] — купол, баня [II] Словник з творів Івана Франка
  2. копула — ко́пула іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. копула — -и, ж., зах. Кругла верхівка споруди (вежі, церкви тощо); маківка, купол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. копула — копула церк. баня, купол (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. копула — ко́пула (від лат. copula – зав’язка, зв’язок) службове дієслово (напр.: «Він був хворий»). Словник іншомовних слів Мельничука