копігольд
КОПІГО́ЛЬД, у, ч.
1. У феодальній Англії – форма селянського землеволодіння.
Після буржуазної революції в Англії зміцніли буржуазні відносини в промисловості й торгівлі, зберігався копігольд, усі феодальні платежі були на користь землевласника (з наук. літ.);
// Землеволодіння за такою формою.
Право на копігольд поширювалося на 60 % безземельних селян, які були змушені орендувати у феодалів наділи, щоб себе прогодувати (з навч. літ.).
2. Документ у формі копії протоколів маноріального суду, що засвідчує орендне право селянина на землю.
Орендне володіння земельною ділянкою селянином засвідчувалося копігольдом (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- копігольд — -а, ч. Основна форма феодально-залежного селянського землеволодіння в Англії 15-17 ст. (найчастіше довічного). Великий тлумачний словник сучасної мови
- копігольд — копіго́льд (англ. copy-hold, від copy – копія і hold – володіння) основна форма феодально залежного селянського володіння в Англії. Виникла в 14 – 15 ст. На право володіння земельною ділянкою селянинові видавали копію – виписку з протоколу (звідси й назва). Словник іншомовних слів Мельничука