коралі

КОРА́ЛІ, ів, мн.

1. Намистини з коралів (див. кора́ли 2).

Зінька зірвала з себе .. очіпок, рвонула намисто – і коралі, і дукачі посипались на землю (О. Стороженко);

Старшенька [Яринка] – біленька, носик тупенький, а брів то й не видно, очі – як ті незабудки, намисто з коралів на шиї (П. Тичина);

* У порівн. Жіноцтво обриває налиті сонцем, настояні на вранішніх росах темно-червоні ягоди. Вони, переливаючись, іскряться в промінні, наче дорогоцінні коралі (Є. Доломан);

// Намисто з коралів.

Султанов і досі стояв перед картинкою .. Дівчина у плахті, вінок із квіточок на голові, біла сорочка гаптована, коралі на високій шиї (П. Загребельний);

Маруся, мов зоря красна, то в одну, то в другу хату .. – на дівич-вечір дружок збирати. Вся в золоті, в шовках .. А коралям і ціни нема (П. Куліш);

// Взагалі намисто.

Староміський .. видобув із своєї шкіряної торби кілька .. ліктів різнобарвних скиндячок і блискучих скляних коралів (І. Франко).

2. перен. Те саме, що кора́ли 3.

Коралями між листям запалає Дозрілий овоч – тиха осінь йде (Б. Лепкий);

Підміські сади сміялися коралями черешень та вишень (Б.-І. Антонич);

Калиновi кущi .. вже видзвонювали почервонiлими коралями (Р. Федорів).

3. розм. Нарости червоного кольору на шиї індика.

Аж тут нараз ізчепляться два індики за коралі, тягаються завзято (Л. Мартович);

Довгошиїй індик з червоними коралями все вище й вище задирає голову (Є. Гуцало).