корда
КО́РДА, и, ж., спец.
1. Довгий мотузок, на якому ганяють коней по колу під час навчання та виїжджування.
Жокеї з самого ранку, повиводивши зі стаєнь породистих жеребців, нещадно ганяли їх на корді (О. Гончар);
Прогін коня за допомогою корди є важливим етапом його тренування, під час якого дресирувальник має змогу спостерігати за рухами, станом і природною поставою тварини (з наук.-попул. літ.).
2. Міцна нитка або струна для керування літальними моделями.
Корда повинна бути міцною та прозорою (з навч. літ.);
Корда має відповідати параметрам довжини й ширини, які визначає регламент змагань з авіамодельного спорту (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- корда — ко́рда іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- корда — див. вірьовка; держак Словник синонімів Вусика
- корда — -и, ж., спец. Довгий мотузок, на якому ганяють коней по кругу під час навчання та виїжджування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корда — Линка Словник чужослів Павло Штепа
- корда — ко́рда (від франц. corde – мотузка) 1. Довга мотузка, застосовувана під час виїжджування коней по колу. 2. Струна (нитка) для керування літаючими моделями. Словник іншомовних слів Мельничука
- корда — КО́РДА, и, ж., спец. Довгий мотузок, на якому ганяють коней по кругу під час навчання та виїжджування. Перед запряганням лоша ганяють на корді (Конярство, 1957, 110); Жокеї з самого ранку, повиводивши зі стаєнь породистих жеребців, нещадно ганяли їх на корді (Гончар, Таврія, 1952, 268). Словник української мови в 11 томах