1. Словник української мови у 20 томах

кореляційний

КОРЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, а, е, книжн.

Стос. до кореляції, пов'язаний з нею; співвідносний.

У науковій праці обґрунтовано кореляційний зв'язок між розмірами голосової щілини та рівнем шуму, що генерується в ній під час акту дихання (з наук. літ.);

На основі кореляційного аналізу розроблено метод визначення конкурентоспроможності видів у багатовидових фітоценозах (з навч. літ.);

У науковій статті встановлено зміст кореляційних відношень між прагматикою речення та мовленнєвим портретом суб'єкта висловлювання (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кореляційний — кореляці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кореляційний — [кореил'ац’ійнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. кореляційний — -а, -е, книжн. Стос. до кореляції; співвідносний. Кореляційні зв'язки. Кореляційний аналіз — сукупність методів оцінки зв'язку між випадковими явищами і подіями, які базуються на математичній теорії кореляції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кореляційний — СПІВВІДНО́СНИЙ (який перебуває у взаємній залежності, взаємному зв'язку), ВІДПОВІ́ДНИЙ, КОРЕЛЯТИ́ВНИЙ книжн., КОРЕЛЯЦІ́ЙНИЙ книжн. Співвідносні поняття; Співвідносні величини. Словник синонімів української мови
  5. кореляційний — КОРЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, а, е, книжн. Стос. до кореляції; співвідносний. У біології і в природних явищах найчастіше переважають кореляційні залежності (Хлібороб Укр., 7, 1966, 37); Кореляційні зв’язки. Словник української мови в 11 томах