1. Словник української мови у 20 томах

коренастий

КОРЕНА́СТИЙ, а, е.

1. Який має міцне, велике, розгалужене коріння (у 1 знач.).

В огородь [огорожу] загородив козак аж сім високих, старих коренастих дубів (Марко Вовчок);

У відчинене вікно .. простягла гнучку галузку коренаста вишня (Л. Дмитерко);

Ліс здавався їй, отроковиці, що виросла в степу, похмурим, чужим І ворожим: коренасті, порослі мохом дерева .. нагадували їй старезних сивих чаклунів (В. Малик);

* Образно. Все кругом мовчало, терпіло, слухало й робило на коренастий рід панів Польських (Панас Мирний).

2. Який має невисокий зріст, але міцну статуру; кремезний (у 1 знач.).

Була се приземкувата, коренаста .. постать (І. Франко);

Князь був малого зросту, коренастий, з хитрими і рухливими очима (Б. Лепкий);

Дід був коренастий, розкарячкуватий, короткошиїй і довгорукий (Ю. Збанацький);

В чорному прямокутнику засіріла висока постать .. Діти побачили коренастого літнього чоловіка з густою кудлатою бородою, в кептарі (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коренастий — корена́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. коренастий — -а, -е. 1》 Який має міцне, велике, розгалужене коріння. 2》 Який є невисоким на зріст, але міцної будови; кремезний (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коренастий — Кремезний, дебелий, дужий, міцний, цупкий, оцуплуватий, огрядний, осадкуватий, окадькуватий Словник чужослів Павло Штепа
  4. коренастий — КОРІ́НЧАСТИЙ (який має велике, міцне, розгалужене коріння), КОРЧА́СТИЙ, КОРЧУВА́ТИЙ, КОРЕНА́СТИЙ (КОРЕНИ́СТИЙ). Як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок); Сутулуватий, з товстими.. Словник синонімів української мови
  5. коренастий — Корена́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. коренастий — КОРЕНА́СТИЙ, а, е. 1. Який має міцне, велике, розгалужене коріння. В огородь загородив козак аж сім високих, старих коренастих дубів (Вовчок, І, 1955, 380); У відчинене вікно.. простягла гнучку галузку коренаста, вишня (Дмит. Словник української мови в 11 томах
  7. коренастий — Коренастий и корена́тий, -а, -е Коренастый. Петро укладе Тури, дармо, що Тур такий коренастий. К. ЧР. 169. І в огород загородив козак аж сім дубів високих, старих, коренатих. МВ. ІІІ. 134. Словник української мови Грінченка