1. Словник української мови у 20 томах

коренистий

КОРЕНИ́СТИЙ, а, е.

1. Те саме, що корена́стий.

На вгороді бузина коренистая – Чортова дівчина норовистая (з народної пісні);

Герб м. Корюківки Чернігівської області має форму геральдичного щита, у золотому полі якого коренистий дуб із червоним стовбуром і зеленою кроною (з наук.-попул. літ.);

Здавалося, був [чоловік] сильний, коренистий, грубий (І. Франко).

2. У якому міститься коріння; з корінням.

В доріженьку виряджай мене. Бо вже нічка та темненькая. Доріженька та далекая. Їхать лісом та все коренистим (з народної пісні);

Зрідка, десь під лісом, на коренистій дорозі, мов у бубон, били вковані колеса возів (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коренистий — корени́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. коренистий — -а, -е. 1》 Те саме, що коренастий. 2》 У якому міститься коріння; з корінням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коренистий — КОРІ́НЧАСТИЙ (який має велике, міцне, розгалужене коріння), КОРЧА́СТИЙ, КОРЧУВА́ТИЙ, КОРЕНА́СТИЙ (КОРЕНИ́СТИЙ). Як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок); Сутулуватий, з товстими.. Словник синонімів української мови
  4. коренистий — КОРЕНИ́СТИЙ, а, е. 1. Те саме, що корена́стий. На вгороді бузина коренистая — Чортова дівчина норовистая (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 33); Здавалося, був [чоловік] сильний, коренистий, грубий (Фр., VIII, 1952, 113). 2. У якому міститься коріння; з корінням. Словник української мови в 11 томах