корисливо

КОРИ́СЛИВО.

Присл. до кори́сливий.

– Я знаю напевне, що працюю з людьми чесними, відданими науці. – Ти ототожнюєш .. свою мораль з технічними відкриттями, які рухають вперед так званий прогрес, але не людину. А цей прогрес привчає людину думати машинно, корисливо (Ю. Мушкетик);

Почував [Гарась] себе грішником, бо чинив корисливо, і не раз через його хитрощі священик не міг поїхати до сповіді (Г. Пагутяк).