користання

КОРИСТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. користа́ти і користа́тися 1, 2.

Андрій добре нагострив залізячку, надав їй вигляду ножа й кожного разу після користання ховав (І. Багряний);

– Зрозуміння природи для сучасного людства менш істотне, ніж користання з неї. – І шанування її законів, – нагадав Шляхтич (П. Загребельний);

Взаємовідношення розповіді і реплік, користання діалектом, нарешті, ритм і побудування фрази у обох авторів [Марка Черемшини і Василя Стефаника] має дуже багато спільного (М. Зеров).