кормчий

КО́РМЧИЙ, а, е.

1. заст. Стос. до корми; пов'язаний із керуванням судном.

Я сидів у човні близько коло діда Платона. Я дивився на тиху чарівну річку, і на берег, і на суворого кормчого діда (О. Довженко);

// у знач. ім. ко́рмчий, чого, ч. Той, хто керує судном; стерновий.

Хвилі набігали збоку й щораз сильніше били в лівий борт. Та кормчі знали своє діло: взяли глибше в море і далі йшли уже, не міняючи галсу (Д. Міщенко);

Оскольдів кормчий і собі завернув до берега (Р. Іванченко);

На судні зчинилась тривога. Кормчий вже більше не захоплювався величчю смерчу, а, бігаючи палубою, охриплим голосом віддавав команди (В. Чемерис).

2. у знач. ім. Ко́рмча, чої, ж. (з великої літери). Те саме, що Ко́рмча кни́га (див. кни́га).

З XII віку лишилося 59 рукописів, із них богослужебних 43, четьїх 13 і одна Кормча (І. Франко);

Кормча з'явилась у нас разом із хрещенням – у X ст. З того часу й провадилось поступове її редагування українськими книжниками (з наук. літ.).