1. Словник української мови у 20 томах

коронуватися

КОРОНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док.

Приймати корону як символ монаршої влади; вінчатися.

Хлопці раненько встали і пішли дивитись, як цар коронується (А. Калин);

– Я коронуюся першого місяця осені, Микито Івановичу, і ви, як мій обер-гофмейстер, подбайте про підготовку і порядок (Р. Іваничук);

Згідно з давньою регулою, Єлизавета коронувалася в Москві (Ю. Мушкетик);

Владислав, коли коронувався, то не втерпів, щоб не прийняти сан короля шведського, згадавши, що походить з шведської династії Вазів (П. Загребельний);

* Образно. Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються (Біблія. Пер. І. Огієнка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коронуватися — коронува́тися дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. коронуватися — Вінчатися <�заступати> на царство, приймати <�діставати> корону. Словник синонімів Караванського
  3. коронуватися — -уюся, -уєшся, недок. і док. Вінчатися на царювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коронуватися — КОРОНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док. Вінчатися на царювання. Галицько-волинський князь [Данило] коронувався в 1253 р. (Іст. УРСР, І, 1953, 105); Хлопці раненько встали і пішли дивитись, як цар коронується (Калин, Закарп. казки, 1955, 69). Словник української мови в 11 томах
  5. коронуватися — Коронуватися, -нуюся, -єшся гл. Короноваться. Желех. Словник української мови Грінченка