короткодіючий

КОРОТКОДІ́ЮЧИЙ, а, е.

1. Який триває недовго; нетривалий.

Короткодіюче знеболювальне краще приймати перорально (з навч. літ.);

Зовнішня мотивація студента має сильніший, але короткодіючий ефект, тоді як фактори внутрішньої мотивації виявляють довготривалу дію (з наук. літ.).

2. фіз. Те саме, що короткоді́йний.

Між нуклонами діють короткодіючі сили притягання – ядерні сили (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me