короткозамикач

КОРОТКОЗАМИКА́Ч, а́, ч., техн.

Електричний апарат, признач. для створення штучного короткого замикання на землю в мережах електропостачання.

Короткозамикачі спільно з віддільником застосовують у спрощених схемах підстанцій замість дорожчих силових вимикачів (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me