1. Словник української мови у 20 томах

корчований

КОРЧО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до корчува́ти.

Простяг [старий] вузлуваті чорні руки, схожі на покручене коріння старих корчованих ним пнів (І. Цюпа);

Опісля, на корчованій землі, садили іммігранти буряки, капусту, моркву, петрушку, цибулю, огірки й бараболю (із журн.);

// корчо́вано, безос. пред.

Збирано бавовну, рубано дерева, корчовано поля (з мемуарної літ.);

* Образно. Невмирущий, неминущий же люд! Морено його, плюндровано, стріляно-вішано, здавалося, під самісінький корінь корчовано, а він осьдечки! (М. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корчований — корчо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. корчований — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до корчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корчований — КОРЧО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до корчува́ти. Простяг [старий] вузлуваті чорні руки, схожі на покручене коріння старих корчованих ним пнів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 102). Словник української мови в 11 томах