1. Словник української мови у 20 томах

косатий

КОСА́ТИЙ, а, е.

Із косами, перев. довгими або товстими (див. коса́¹ 1).

Дві дівки косатих та два парубки усатих (з народної пісні);

Тремтить [Орися] плечима, жалісно зігнувшись, опустивши на груди косату голову (Григорій Тютюнник);

– Придумаємо щось оригінальне. Ну, таку собі пазухату-ротату Одарку Карасиху... Або косату та цнотливу роботягу Наталку Полтавку .. Ні... Жоден образ не підходить... (Г. Тарасюк);

* Образно. На розі .. височить здоровенна, косата береза, вся подовбана дірками, бо з неї кожної весни сочать її цінний сік (У. Самчук);

По шию у піску сосна стоїть. Посивіла косата верховіть (Д. Павличко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. косатий — коса́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. косатий — -а, -е. З великими або грубими косами (перев. про жінку). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. косатий — КОСА́ТИЙ, а, е. З великими або грубими косами (переважно про жінку). Дві дівки косатих та два парубки усатих (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. косатий — Косатий, -а, -е Съ большими косами. Дві дівки косатих та два парубки усатих. Чуб. V. 439. Словник української мови Грінченка