костяниця
КОСТЯНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Те саме, що кам'яни́ця 2, 3.
Стебло й черешки листків костяниці волохато-опушені з тонкими прямими шипиками (з наук.-попул. літ.);
У широколистяних лісах серед розкішних заростей орляку спалахнули рубінові грона костяниці (із журн.);
Достатня кількість вітаміну С міститься в плодах барбарису, брусниці, граната, динях, кизилі, костяниці (з навч. літ.).
2. Тварина ряду багатоніжок з рудувато-коричневим тілом.
Глибоко в ґрунт костяниці не закопуються, а ховаються під укриття, що лежать на поверхні (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- костяниця — костяни́ця іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- костяниця — -і, ж., бот., рідко. Те саме, що кам'яниця 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- костяниця — КАМ'ЯНИ́ЦЯ (лісова трав'яниста ягідна рослина родини розоцвітих), КОСТЯНИ́ЦЯ. Словник синонімів української мови
- костяниця — КОСТЯНИ́ЦЯ, і, ж., бот., рідко. (Rubus saxalitis L.). Те саме, що кам’яни́ця 2, 3. На території України костяниця.. досить поширена в лісових та лісостепових районах (Укр. бот. ж., XVIII, 1, 1961, 114). Словник української мови в 11 томах
- костяниця — Костяниця, -ці ж. = камениця 2. ЗЮЗО. І. 134. Словник української мови Грінченка