косувати
КОСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. Дивитися, поглядати скоса; скошувати (очі), косити (див. коси́ти² 1).
Задніпровський слухав, затамувавши подих. Од хвилювання поблід чоловік, а погляд його не раз косував на двері (М. Стельмах);
Косував [Вася] очима, намагався визначити, де вони перебувають, і ніяк не міг второпати (О. Бердник);
Коні насторожено косували очима (М. Олійник);
Старий Вербень лише косував на мою усмiшку, вiн знав потаємну силу свого краю (Р. Федорів).
2. перен. Ставитися до кого-небудь насторожено, з недовірою; косити (див. коси́ти² 3).
Хлопці на нього [новенького] косували потихцем [потай], вдавали, що не помічають (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- косувати — косува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- косувати — див. дивитися Словник синонімів Вусика
- косувати — -ую, -уєш, недок., розм. Дивитися скоса; скошувати (очі). || перен. Ставитися до кого-небудь насторожено, з недовірою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- косувати — КОСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Дивитися скоса;скошувати (очі). Задніпровський слухав, затамувавши подих. Од хвилювання поблід чоловік, а погляд його не раз косував на двері (Стельмах, Правда.. Словник української мови в 11 томах