1. Словник української мови у 20 томах

котище

КОТИ́ЩЕ, а, ч.

Збільш. до кіт.

Дикий котище .. учепився пазурами в спину одному з козаків (О. Ільченко);

Щойно ми пройшли нашу вулицю і повернули на іншу, як попереду, так кроків за двісті, вийшов із двору величезний чорний котище (А. Дімаров);

Котище розплющив на неї [жінку] жорстко заскленi золотi очиська з чорними прорiзами зiниць (О. Забужко);

Величезний котище лежав на циновці – очі розплющені, паща роззявлена (Люко Дашвар);

* У порівн. Місто.., зморене працею, літньою спекою, цілоденною напругою, муркоче, ніби велетенський стародавній котище, котрий влігся на горах Дніпра (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. котище — коти́ще іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. котище — -а, ч. Збільш. до кіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. котище — КОТИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до кіт. Дикий котище.. учепився пазурами в спину одному з козаків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 10). Словник української мови в 11 томах
  4. котище — Котище, -ща м. ум. отъ кіт. Словник української мови Грінченка