котяра
КОТЯ́РА, и, ч., зневажл.
Збільш. до кіт.
Аж тут котяра в мішку .. страшенно занявчав та й зіпсував Климкові торг (О. Ільченко);
Слідом за нею ходив оранжево-рижий котяра (Григорій Тютюнник);
Троє хлопців .. опікувалися підібраним на смітнику сліпим кошеням Феліксом, до якого протягом тижня вставали вночі, а потім відгодували здоровенного котяру (Є. Кононенко);
За весь час пересування Винниками я перестрів лише одного котяру, та й той був відгодований неначе на забій і йшов перевальцем, важко хекаючи (Ю. Іздрик);
* У порівн. Вася встигає згрупуватись, вивертається у вікні і цілком прицільно, як потяганий дворовий котяра, сплановує з вікна (С. Жадан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- котяра — котя́ра іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- котяра — -и, ч. Збільш.-зневажл. до кіт 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- котяра — КОТЯ́РА, и, ч. Збільш.-зневажл. до кіт 1. Аж тут котяра в мішку.. страшенно занявчав та й зіпсував Климкові торг (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 209); Слідом за нею ходив оранжево-рижий котяра (Тют., Вир, 1960, 180). Словник української мови в 11 томах