1. Словник української мови у 20 томах

коцюбити

КОЦЮ́БИТИ, бить; мн. коцю́блять; недок., кого, безос., до чого, на що, фам.

Вабити, тягти.

[Опара:] Мене вже так і коцюбить до танців (М. Кропивницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коцюбити — коцю́бити дієслово доконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
  2. коцюбити — -ить, недок., перех., безос., до чого, на що, фам. Вабити, тягти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коцюбити — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
  4. коцюбити — КОЦЮ́БИТИ, ить, недок., перех., безос., до чого, на що, фам. Вабити, тягти. [Опара:] Мене вже,так і коцюбить до танців (Кроп., V, 1959, 30). Словник української мови в 11 томах