кочівля
КОЧІ́ВЛЯ, і, ж.
1. Те саме, що кочува́ння.
Час класти край кочівлі. Доки тинятимуться по світу та шукатимуть ліпшого місця на землі? (Д. Міщенко);
Кочівлі властиві багатьом наземним і водяним тваринам (з наук. літ.).
2. Те саме, що кочови́ще.
Археологи розвідали нове кочовище на Київщині (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кочівля — кочі́вля 1 іменник жіночого роду заняття кочі́вля 2 іменник жіночого роду стоянка кочовників Орфографічний словник української мови
- кочівля — -і, ж. 1》 Те саме, що кочування. Кочівля племен. 2》 Те саме, що кочовище. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кочівля — КОЧІ́ВЛЯ, і, ж. 1. Те саме, що кочува́ння. Кочівля племен. 2. Те саме, що кочови́ще. Словник української мови в 11 томах