кошлатий

КОШЛА́ТИЙ, а, е.

1. З розкуйовдженим, розкошланим волоссям.

Музика спинилась. З-за фортепіано підвелася з кошлатою головою людина (Олесь Досвітній);

Між густими бородами та кошлатим волоссям виділялися тільки колючі чорні очі (О. Бердник);

// З розкуйовдженими волосинками.

У діда шорсткі кошлаті брови, а очі, сірі, з хитруватими вогниками, глибоко сидять в орбітах (І. Кириленко);

То був кремезний дядько під п'ятдесятку, з буйним сивим волоссям і кошлатими довгими вусами (Ю. Винничук);

// перен. З густим віттям, рясним листям і т. ін., що нерівно виступає, стирчить.

Гойдались кошлаті віти (М. Коцюбинський);

За дорогою широкою, Де верба стоїть кошлата, Йшли з мамою, з синьоокою, Із Марусею хлоп'ята (А. Малишко);

// перен. Який розповзається клаптями, клубами в різні боки (про хмари, дим, туман і т. ін.).

Під місяцем, наче дим, пропливали кошлаті осінні хмари (О. Гуреїв);

Вже вечір западає, поміж деревами табуняться кошлаті сутінки (Є. Гуцало);

Чорний кошлатий дим здіймався до неба (П. Загребельний).

2. Який має густу відстовбурчену, розкуйовджену вовну, шерсть (про тварин).

Кошлаті коники, низько схиливши голови, тягли вози (К. Гордієнко);

Далі на її шляху копирсалися схожі на ведмежат кошлаті тварини (В. Владко);

Ота сухоребра кошлата корівчина .. мала просто таки неймовірний характер (Ю. Збанацький);

Ловити треба час, би швидко все старiє: За лiто козеня стає кошлатим цапом... (Василь Шевчук);

// Густо покритий переплутаними волокнами; ворсистий (про тканину, килим і т. ін.).

Він сів на вузенький тапчан .. і якийсь час мовчки дивився на кошлатий темний килим на стіні (Олесь Досвітній);

Румун .. всунув їх [чоботи] у свій кошлатий ранець і подався наздоганяти своїх (В. Петльований);

З-під кошлатої смушевої шапки [комонника] виглядав оселедець чорного чуба (І. Білик);

Акуратно розв'язувала [Анна-Марія] кошлатий джгут (І. Роздобудько).