кошулька

КОШУ́ЛЬКА, и, ж.

Зменш. до кошу́ля.

Навіть з останків оцього вбрання, яке мали [полонянки] на собі, навіть із тоненьких кошульок, що визирали з-під широких вирізів суконь на грудях, знати було, що це не селянки й не козачки-хуторянки, лиш жінки з родів знатних та багатих (Б. Лепкий);

Вже й не голюсь. Кошулька моя драна. Свистить моя гетьманська калита (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me