1. Словник української мови у 20 томах

крамарчук

КРАМАРЧУ́К, а́, ч., заст.

1. Дрібний, бідний крамар.

Сина свого в писарі або в крамарчуки віддавати не думає (Б. Грінченко);

Він з цікавістю прислухався до розмови двох хлопчаків типу крамарчуків (Д. Бузько);

На вулиці юрмились люди. Сновигали крамарчуки з тацями в руках (Н. Рибак);

У білій чистенькій сорочці ввійшов недавній крамарчук мануфактурної крамниці (Б. Антоненко-Давидович).

2. Те саме, що крамаре́нко.

– До моєї Улясі вже лицяється багато молодих крамарчуків.., але вони їй не до пари (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Крамарчук — Крамарчу́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. крамарчук — -а, ч. 1》 розм. Бідний, поганенький крамар. || зневажл. Крамар (у 1 знач.). 2》 заст. Те саме, що крамаренко. 3》 заст. Учень, помічник крамаря (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крамарчук — ТОРГІВЕ́ЦЬ (ТОРГО́ВЕЦЬ) (той, хто займається приватною торгівлею), КРА́МА́Р, ПРОДАВЕ́ЦЬ, КРАМНИ́К рідко, САЛОГУ́Б зневажл. заст.; КРАМАРЧУ́К зневажл., ТОРГА́Ш зневажл., СКЛЕПА́Р діал., СКЛЕ́ПНИК діал. (дрібний, бідний); МАГАЗИНЕ́Р заст. Словник синонімів української мови
  4. крамарчук — КРАМАРЧУ́К, а, ч. 1. розм. Бідний, поганенький крамар. Хто вони? прості люди, мужики… ну, скажемо навіть: крамарчуки (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 80); // зневажл. Крамар (у 1 знач.). Солдат.. суворим поглядом зміряв.. Словник української мови в 11 томах
  5. крамарчук — Крамарчук, -ка ж. 1) Сынъ торговца. 3) Незначительный торговецъ. 3) Приказчикъ. Словник української мови Грінченка