крап

КРАП¹, у, ч.

1. розм. Те саме, що кра́пання.

Гомонить великий ліс густим весняним крапом, пахне вологою і терпкими солодощами живиці (Ю. Збанацький);

* Образно. А за ним студеним крапом позначався кожен крок, і ходила косолапо біла тінь чи холодок (П. Мовчан).

2. спец. Забарвлення у формі дрібних цяток на чому-небудь.

Крап, нанесений на папір набризком, швидко висихає (з наук.-попул. літ.);

// Малопомітні позначки на зовнішньому боці гральних карт, що їх роблять шахраї для розпізнавання карт.

Крап наносять так, аби він був помітний тільки тому, хто його наніс (із журн.);

// Щось максимально віддалене.

А й справді далеко, я тільки зараз угледів. Ми на самій горі, кругом небо, а там унизу-унизу маленька хата, така маленька й біла, як грибок; і не видно ні вікон, ні дверей, лише темні крапочки – крап, крап, крап (В. Близнець).

КРАП², у, ч.

Барвник, який добувають із коріння красильної марени.

Марена – давня красильна культура. З неї добували цінну високоякісну червону фарбу – крап (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крап — крап 1 іменник чоловічого роду крапання; дрібні цятки крап 2 іменник чоловічого роду барвник Орфографічний словник української мови
  2. крап — I -у, ч. 1》 розм., рідко. Те саме, що крапання. 2》 спец. Забарвлення у вигляді дрібних цяток на чому-небудь. || Дрібні цятки (крапки) на шерсті собаки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крап — КРА́ПАННЯ (падання крапель), КА́ПАННЯ, КРАП розм., КАПАНИ́НА розм., КАПІ́Ж розм. Не забризкають мою спідницю тротуари під крапання осінньої мжички (М. Хвильовий); Чути було тихе капання роси (І. Франко); Гомонить весняний ліс густим весняним крапом (Ю. Словник синонімів української мови
  4. крап — КРАП¹, у, ч. 1. розм., рідко. Те саме, що кра́пання. Гомонить великий ліс густим весняним крапом, пахне вологою і терпкими солодощами живиці (Збан., Ліс. красуня, 1955, 122). 2. спец. Забарвлення у вигляді дрібних цяток на чому-небудь. Словник української мови в 11 томах
  5. крап — Крап, -пу м. раст. Rubia tinctorum L. ЗЮЗО. І. 134. Словник української мови Грінченка