красиво

КРАСИ́ВО.

Присл. до краси́вий.

Тонка лінія окреслювала обличчя незвичайно м'яко і красиво (М. Івченко);

Його обличчя з високим і чистим чолом, трохи випнутими вилицями і красиво окресленими губами було привабливим (В. Собко);

Маріка .. навчилася вдягатись не просто красиво, а елегантно (О. Авраменко);

// у знач. пред.

Перед сном мені так палко захотілось розвести левів і слонів, щоб було красиво скрізь і не зовсім спокійно (О. Довженко);

Я прагну, аби все було красиво, вишукано (Ю. Винничук).