креатинін

КРЕАТИНІ́Н, у, ч., біохім.

Ангідрид креатину, що утворюється внаслідок відщеплення залишку фосфорної кислоти від креатин-фосфату.

Підвищення креатиніну в плазмі спостерігається при будь-яких видах ниркової недостатності (з наук. літ.);

Креатинін є кінцевий продукт обміну білків, який утворюється в печінці і виділяється в кров (з наук.-попул. літ.);

Концентрація креатиніну в крові залежить від об'єму м'язової маси, тому для чоловіків припустимі вищі показники концентрації креатиніну в плазмі крові, ніж для жінок (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. креатинін — -у, ч. Ангідрид креатину, який є одним із кінцевих продуктів азотистого обміну. Великий тлумачний словник сучасної мови