1. Словник української мови у 20 томах

кредитувати

КРЕДИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що і кому.

Надавати кому-небудь кредит, позику.

Адміністрація таки направду не кредитує нікому (І. Франко);

Пані Стефа від нього грошей не хоче, каже, що це вона його кредитує, а він віддасть, коли зможе (В. Кожелянко);

Без належного аналізу, зваженого підходу держава не може кредитувати заходи, які є невиправдано ризикованими (з наук. літ.);

Банки не хочуть давати гроші в “нікуди”, зате приватного власника вони кредитувати будуть (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кредитувати — кредитува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кредитувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Надавати кому-небудь кредит, позику. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кредитувати — Позичати, позичити, попозичати, розпозичати, розпозичити, порозпозичати Словник чужослів Павло Штепа
  4. кредитувати — кредитува́ти (франц. crediter, від лат. credo – довіряю) 1. Надавати кредит. 2. Записувати суму в кредит рахунку. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. кредитувати — Кредитува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. кредитувати — КРЕДИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Надавати кому-небудь кредит, позику. ЦВК і Раднарком у 1922 р. видали декрет про створення Банку споживчої кооперації, який кредитував промислові підприємства й торгові організації (Іст. УРСР, II, 1957, 238). Словник української мови в 11 томах
  7. кредитувати — рос. кредитовать 1. Надавати гроші, матеріальні цінності у кредит. 2. Здійснювати бухгалтерську проводку (запис) у кредит рахунку. Eкономічна енциклопедія