1. Словник української мови у 20 томах

кременівка

КРЕМЕНІ́ВКА, и, ж., іст.

Рушниця, у якій набій запалювався від удару кресала об кремінь.

У кременівці найважливішою деталлю був кремінь (з наук.-попул. літ.);

Кременівкою мій дід лякав небажаних гостей хутора в громадянську, батько у вітчизняну – мародерів, що блукали селом, а я інколи полюю з нею (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кременівка — кремені́вка іменник жіночого роду арх. Орфографічний словник української мови
  2. кременівка — -и, ж., заст. Рушниця, у якій набій запалювався від удару кресала об кремінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кременівка — РУШНИ́ЦЯ (вогнепальна ручна зброя), КРІС заст., ОРУ́ЖИНА заст., ПУ́ШКА діал.; ГВИНТІ́ВКА, КАРАБІ́Н, КАРАБІ́НКА розм., ТРИЛІНІ́ЙКА (ТРЬОХЛІНІ́ЙКА) заст., ҐВЕР діал. (із цівкою, у якій є гвинтова різьба); КРЕМЕНІ́ВКА заст., КРЕСА́К заст., ФУ́ЗІЯ заст. Словник синонімів української мови
  4. кременівка — КРЕМЕНІ́ВКА, и, ж., заст. Рушниця, у якій набій запалювався від удару кресала об кремінь. Словник української мови в 11 томах