кривосвідчення

КРИВОСВІ́ДЧЕННЯ, я, с.

Дія за знач. кривосві́дчити.

Закони XII таблиць у римському праві (V ст. до н. е.) найважчими злочинами, що каралися смертною карою, вважали зраду держави, потраву чужого врожаю, підпал будинку чи поля, злісні наклепи та злісне кривосвідчення (з наук. літ.);