крижаний

КРИЖАНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до кри́га.

З піддашка густо звисають крижані бурульки (М. Стельмах);

На крижаному полі він [Тимко] і побачив їхні [парубка й дівки] сліди (Ю. Логвин);

// Який утворився з криги, зроблений з неї.

* Образно. Мережає на шибках крижану тканку мороз (С. Васильченко);

Дув різкий вітер і ніс сухий крижаний сніг (В. Домонтович);

Я вiдкотив комiр, але крижану крупу однаково задувало пiд шинелю (Р. Андріяшик);

За кінотеатром на площі зводили крижаний палац (Є. Пашковський).

2. Надзвичайно холодний.

Не висушать тебе [джерело] пекучі літа дні, І втіху нестимуть потоки крижані Волам, що йшли з марудним ралом, Отарам кіз і вівцям (М. Зеров);

Обливались крижаною водою, а тоді знову майже окропом (І. Багряний);

Йому не допомагало ніщо: ні щоранковий крижаний душ, ні гімнастика йогів, ні важка атлетика (М. Дашкієв);

Витримати крижаний холод було неможливо (С. Андрухович);

* Образно. [Багатий брат:] Як страшно тут! Гаряча кров Стає у жилах крижаною (О. Олесь).

3. перен. Який виражає підкреслену стриманість, відчуженість, приховане роздратування.

З .. крижаною чемністю промовив [Каргат]: – Ви повинні .. ліквідувати оцей бруд (Ю. Шовкопляс);

Цієї крижаної ввічливості не помічала тільки Люка (В. Владко);

Віра дивилася прямим колючим крижаним поглядом, і очі їй були примружені (Я. Гримайло).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me