крижем

КРИ́ЖЕМ, присл.

Те саме, що долі́лиць.

Сірчиха-Іваниха письмо читає, Словами промовляє, К сирій землі крижем упадає (з народної пісні);

Сумуй, молись богам, Лежи крижем, розп'явшись, серед церкви (П. Куліш);

Євлалія несамовито закричала і впала крижем до ніг Дарини (М. Старицький);

Лежу крижем у лузі і чую ріст трави (П. Мовчан);

А мати крижем лежала, примерзали коси до снігу (Л. Костенко).