крикливість

КРИКЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.

Властивість за знач. крикли́вий.

– Нагадує крикливість твоя ті створіння, що напровесні по дахах про своє палке кохання світ повідомляють (Уляна Кравченко);

Чи завжди ми належним чином оцінюємо уживчивість людську, ненав'язливу тактовність у ставленні до колег, сумлінність у роботі, позбавлену будь-якої крикливості? (О. Гончар);

Граматика спостерігала, вивчала, як поводяться вигуки. А вони невгавали. Отже, вигукування, крикливість – постійна ознака вигуків (з наук. літ.);

Ось як виявляється тілесна гордість: у мові – крикливість, у мовчанні – обурення, у веселощах – гучний і дзвінкий сміх (з рел.-церк. літ.);

Будьте якомога критичнішими. Старайтеся, щоб фантазії не призвели до крикливості в одязі і непотрібної екстравагантності (із журн.).