крильцята

КРИЛЬЦЯ́ТА, ця́т, мн. (одн. кри́льце́, кри́льця́, с.).

Зменш.-пестл. до кри́льця (див. кри́льце́ 1).

Метелик полетів .. за тою свічкою.., скільки сили було в його бідних крильцятах (Леся Українка);

– А метелика я зловив. Він має дуже гладенькі крильцята. Василь робить з них попілець і сипле його до чобіт (У. Самчук);

Золотавий метелик склав розцяцьковані крильцята (О. Бердник);

Іван випростав палець. Сонечко [жучок] опинилося на самій пучці, крильцята його розкрилися – і воно спурхнуло (Є. Гуцало);

– Воїстину воскрес! – сказали ангелики і затріпотіли крихітними золотими крильцятами (В. Багірова).